Чи є чужі діти? Мабуть, після відвідин села Острів’я, куди на двотижневий відпочинок приїхали діти-сироти зі Львова, зрозуміла: ні, не буває.
Двадцять сім пар дитячих оченят допитливо дивилися на гостя – голову районної ради Сергія Карпука, котрий, приїхавши відвідати дітей, привіз найкращі для дітей гостинці – солодощі.
Координатор дитячого будинку Благодаті Ігор Васильович Зубик, до якого діти линуть в обійми, мов до рідного батька, розповідає, що кожного року вихователі стараються везти дітей з міста на відпочинок ближче до озер, де б вони могли і відпочити, і подихати свіжим повітрям, і покупатися. Минулого року відпочивали у Згоранах Любомльського району, але цього року потрібно було терміново вирішувати з іншим місцем для відпочинку. Тож люб’язно погодився надати свій будинок в с. Острів’я житель Львівської області Володимир Тиднюк.
Про долю кожного свого вихованця Ігор Васильович та вихователі знають усе: той залишився змалку сиротою; у іншого – лише батько, і хлопець декілька років спілкується лише з бабусею; п’ятирічну дівчинку привела мама, і з тих пір «мамами» мала називає вихователів, а на свою рідну каже лише «моя Наталя»; когось із хлопців знайшли в підвалах будинків та привели правоохоронці; а тому терміново потрібна операція за кордоном, щоб виправити сколіоз. Поряд, на березі озера, найменшенькі – трирічні та чотирирічні дівчатка та хлопчики, що бавляться у хованки з вихователькою у прозорому літньому наметі. Старші діти, наглядаючи за молодшими, купаються в озері. Одразу видно, що вони тут – щасливі. Невимушена атмосфера спілкування, довіра та любов між вихователями та дітьми вражає та спонукає задуматися багатьох над тим, чи можна любити чужих дітей так само сильно, як і своїх? Виявляється, можна. Молоді вихователі, серед яких – Тетяна Чигінцева, розповідають, що кожна дитина має свій характер, багато чого, попри юні роки, пережила у своєму житті, тож до всіх потрібно знайти підхід, стати для них другою мамою, а й старшим товаришем. Так, буває важко, часто обділеними батьківською увагою залишаються навіть власні діти. «Але хто, як не ми, потурбується при цих дітей?», – каже Тетяна Юріївна.
За роки діяльності дитячого будинку Благодаті спонсорувати заклад виявили бажання благодійники із країн Європи. Вони ж і забирають багатьох дітей на декілька тижнів до себе у сім’ї на відпочинок. Проте Ігор Зубик мріє, аби діти мали тут, на Шацьких озерах, свій будинок для відпочинку. У районної та селищної влади просить лише земельну ділянку, а кошти на будівництво літнього табору знайдуть вже самі.
Тут, в селі Острів’я, не залишилися байдужими до долі сиріт місцеві жителі: приносять картоплю, молоко, крупи, сало, м’ясну консервацію, чорниці, варення, мед. Долучилися до благодійництва і підприємці та підприємства району. Володимир Носуліч, голова районної спілки ветеранів Афганістану, та Роман Пархомук, котрий також зголосився допомогти сиротам, щиро дякують за фінансову та матеріальну допомогу підприємцям Володимирові Шуму, Валерію Сергієвичу, Тамарі Пиленко (с. Положево), Домні Чак (с. Самійличі), ПВКП «Плесо» та особисто Вірі Ганджалі, ПП «Ковельські ковбаси» та «Пан Курчак», ТзОВ «Шацький молокозавод», Шацькому районному військовому комісаріату, а також духівникам Світязького Петро-Павлівського монастиря, котрі запросили дітей до себе на спільний молебень та обід. І, звісно, небайдужим жителям села Острів’я.
В свою чергу, Сергій Карпук у розмові з Ігорем Зубиком від імені районної влади пообіцяв сприяти пошуку земельної ділянки для будівництва дитячого табору для дітей-сиріт, які виховуються у дитячому будинку Благодаті. Бо ж завезти на відпочинок потрібно ще й тих дітей, які залишились у Львові. Координатор дитячого будинку сподівається, що вже наступного літа вони матимуть свій літній табір, а не будуть щороку шукати місце та людей, хто зголосився б прийняти таку кількість дітей. Ігор Васильович каже, що сьогодні більше уваги суспільство приділяє дітям – учасникам АТО, переселенцям, а проблеми дітей, які виховуються у дитячих будинках, відійшли на задній план. Це неправильно, адже для нас не повинно бути чужих дітей.
Тож Володимир Носуліч, голова районної спілки ветеранів Афганістану, просить тих, хто хоче допомогти сиротам чи то фінансово, чи то продуктами харчування, звертатися безпосередньо до нього (тел. 097-95-49-560). Уся допомога буде передана дітям. Не будьмо байдужими!
Віта ШЕПЕЛЯ.