Нотаріуси отримали більше повноважень

25 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 5 березня 2015 року №247-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особ­ливостей реєстрації похід­них речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» (далі – Закон №247-VIII). Цим Законом упов­но­важено нотаріусів здійсню­вати функції державного реєст­ратора прав на нерухоме май­но у порядку та випадках, вста­нов­­лених Законом України «Про державну реєстрацію ре­чо­вих прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

Водночас нотаріусу надано можливість проводити дер­жавну реєстрацію: речових прав, похідних від права влас­ності, на земельні ділянки сіль­сь­когосподарського призна­чення незалежно від нотаріа­льного посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право; права власності на зе­мельну ділянку сільськогоспо­дар­ського призначення, яке ви­никло та оформлено в установ­леному порядку до 1 січня 2013 року, одночасно з державною реєстрацією похідного від нього ре­чового права на таку земе­льну ділянку.

Крім того, Закон доповнено статтею 42, яка визначає особ­ливості державної реєстрації похідних речових прав на зе­мельні ділянки сільськогос­по­дар­ського призначення, право власності на які виникло та оформ­лено в установленому по­рядку до 1 січня 2013 року. Час­тиною першою статті 42 За­кону встановлено норму щодо одночасності державної реєст­рації похідного речового права та права власності на земе­льну ділянку сільськогос­по­дар­ського призначення, яке ви­никло та оформлено в установ­леному порядку до 1 січня 2013 року (крім випадків, коли право власності на таку земельну ді­лянку вже зареєстровано в Дер­жавному реєстрі речових прав на нерухоме майно), на підс­таві заяви про державну реєстрацію прав та їх обтя­жень, поданої власником чи на­бу­вачем відповідного похідного права або уповноваженою ни­ми осо­бою, з урахуванням по­­ло­жень статті 16 Закону.

Так, з метою державної реє­ст­рації похідного від права влас­ності речового права на зе­мельну ділянку сільськогос­по­дарського призначення, осо­ба, визначена у частині першій статті 42 Закону, подає одну заяву про державну реєстра­цію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).

При цьому державним реєс­т­ратором або нотаріусом за до­помогою програмного забез­печення Державного реєстру речових прав на нерухоме май­но формуються 2 заяви: про дер­жавну реєстрацію права влас­ності та про державну реє­ст­рацію іншого речового права. Звертаємо увагу, що у зв’язку з поданням однієї заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) заявник спла­чує лише за послуги з держав­ної реєстрації іншого речового права.

Частиною другою статті 42 За­кону передбачено прове­дення державної реєстрації пра­ва власності на земельну ділянку сільськогосподарського приз­начення у разі подання заяви про державну реєстра­цію прав та їх обтяжень набу­ва­чем похідного речового пра­ва на таку земельну ділянку (орен­дарем чи іншим корис­ту­вачем) без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в по­рядку, встановленому пунктом 8 частини другої статті 9 За­кону, за умови наявності інфор­мації про зареєстровану земе­льну ділянку у Державному зе­ме­льному кадастрі та до мо­менту автоматизованого пере­не­сення до Державного реєс­тру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Держав­ного реєстру земель.

Тобто державний реєстра­тор або нотаріус відповідно до підпункту 8-1 частини другої статті 9 Закону, одержує від те­ри­торіальних органів земель­них ресурсів інформацію (до­відки, копії документів тощо), необхідну для проведення дер­жавної реєст­рації права влас­ності на відповідну земельну ділянку, шляхом направлення запиту до Державного земель­ного ка­даст­ру за допомогою прог­рам­ного забезпечення Дер­жавного реєстру прав та вико­ристовує от­риману інформацію для дер­жавної реєстрації права влас­ності на таку земельну ді­лянку.

У разі, коли заявником разом з документами, необхідними для проведення державної реє­ст­рації похідного речового права на земельну ділянку сі­ль­сь­когосподарського призна­чення, подається документ, що підтверджує виникнення права власності на відповідну земе­льну ділянку або витяг з Дер­жав­ного земельного кадастру, в якому міститься вся інфор­ма­ція, необхідна для прове­дення державної реєстрації пра­ва власності на таку земе­льну ділянку, державний реєст­ра­тор або нотаріус проводить дер­жавну реєстрацію права влас­ності на підставі цих доку­ментів.

За результатами розгляду заяви про державну реєстра­цію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за відсут­ності підстав для відмови у та­кій реєстрації чи зупинення дер­жавної реєстрації державний реєстратор або нотаріус прий­має рішення про державну реєст­рацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу. Після цього приймається рішення щодо державної реєстрації іншого речового права відпо­відно до поданої заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речо­вого права) на загальних за­садах, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі – Порядок)

За результатами прове­дення такої державної реєстра­ції прав на земельні ділянки формується витяг, передба­че­ний абзацом третім пункту 48 По­рядку ведення Державного реєстру речових прав на неру­хоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141.

Під час проведення держав­ної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку дер­жавний реєстратор або нота­ріус згідно з пунктом 25 Порядку оформляє примірник витягу для кожної із зацікавлених осіб, за якими проведено державну реєст­рацію прав.

Відповідно до пункту 27 По­рядку один примірник витягу до­лучається до реєстраційної сп­рави, відкритої на об’єкт неру­хо­мого майна.

У разі якщо протягом перед­ба­ченого частиною п’ятою статті 15 Закону строку, у який має проводитись державна реє­ст­рації права власності на земельну ділянку, державним реєстратором або нотаріусом не отримано відповідь на запит, сформований на підставі під­пункту 81 частини другої статті 9 Закону, державна реєстрація від­повідного похідного права проводиться з урахуванням по­ложень абзацу другого пунк­ту 43 Порядку, тобто у спеціа­ль­ному розділі Державного реєс­тру прав.

У вищезазначеному випадку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права влас­ності) рішення приймає­ться на за­гальних підставах, пе­редбачених Законом та По­ряд­ком.

Звертаю увагу на те, що положення статті 42 Закону не стосуються порядку державної реєстрації права власності дер­жави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сфор­мовані із земель державної чи комунальної власності, з одно­часною державною реєстра­цією похідного від права влас­ності речового права на таку зе­мельну ділянку, оскільки особ­ливості її проведення у цьому випадку врегульовані статтею 41 Закону.

Віктор ЦВИД, начальник реєстраційної служби Шацького районного управління юстиції.