Головна Інтерв'ю Володимир БЛАЖЕНЧУК: “Я в свій час зробив усе можливе з надією на...

Володимир БЛАЖЕНЧУК: “Я в свій час зробив усе можливе з надією на те, що після мене зроблять ще більше. На моє щастя, я не помилився”

6229

— У 1991-1994 роках Ви працювали спочатку головою Волинського облвиконкому, суміщаючи цю посаду з посадою голови Волинської обласної ра­ди, згодом — представником Президента у Волинській області. Що виявилося найважчим у процесі створення Шацького району: когось переконати із верхівок влади чи втілити у реальність задум?

— Дійсно, у 1992 році я, залишивши посаду голови обласної ради і голови облвиконкому, почав працювати Представником Президента України у Волинській області. Тому, як то кажуть, тема створення району мені близька і знайома. Дуже складні часи тоді переживали не лише волиняни, а й усі українці: змінювався сус­піль­но-політичний лад в державі, змінювалося ставлення до власності. На Волині в ті часи будували дуже мало, бо всі зусилля були спрямовані на збереження того, що є. По-друге, ніхто коштів для створення району не виділяв, адже рішення приймалося на початку року, коли дер­жавний бюджет уже бу­ло розподілено. Тож усі ви­трати взяв на себе обласний бюджет. Ми мусили урізувати фінансування з усіх потрохи, аби сформувати, а зго­дом утримувати управ­лін­ський апарат району, відділи.

Але забезпечена усім Євро­па вимагала чистого повітря, чистої води, чистої рекреаційної зони. І такою зоною я бачив частинку нашої Волині — Шацьку зону з її унікальними природними ресурсами, з її озерами і перлиною України — Світязем. В умовах найбільшого тоді за територією Любомльського району виділити в його межах Шацьку територію як курортну було нереально. Адже які б кошти не виділялися на це, вони розподілялися по всьому Любомль­ському району, який був економічно небагатим. Шлях був тільки один — створити, точніше відновити територію колишнього Шацького району, який існував до початку 1960-х років минулого століття. Для розподілу території взяли старі карти, за якими і були визначені кордони. Тож це питання не було перепоною для відновлення району. Перешкоди були в іншому. За чутками, в ешелонах влади планувалося проведення укрупнення областей, не кажучи вже про створення нових райо­нів. Не знаю яким дивом, але вдалося переконати Пре­зидента України Кравчука Леоніда Макаровича (зігравши на його почуттях до волинян, адже сам він виріс по сусідству з нашою областю — на Рівненщині). Він бував на території району, добре знав озера Сві­тязь, Пісочне. Важче було пе­реконати Кабінет Міністрів, Прем'єр-мі­ністра Вітольда Фокіна, адже він на Волині не був та й узагалі переймався більше Крим­­ською курортною зоною, а не якимось там Поліс­сям. Підтримав нас попередник Фокіна — Віталій Масол, котрий також був обізнаний з проблемами озерного краю. Таким чином було прийнято рішення Верховної Ради про створення Шацького району. Вважаю, що рішення як Волинської обласної ради, яка одностайно підтримала клопотання про створення району, так і Верховної Ради було правильним. 20 років, що минули, під­твер­дили це. Без окремо виділеної адміністративно-територіальної одиниці збереження курортної зони ша­цьких озер, голубих очей Волині, було б неможливим.

 — Ви як обласний керів­ник відчували якусь ініціативу від керівників Шацька та самих людей?

— Звичайно, і виникло усе це, власне кажучи, з розмов з людьми в окрузі. Я бував у різних селах на зборах — Пульмо, Пулемці, також в колгоспах. Думка людей була одностайною: потрібен район. У корінних жителів, керівників господарств, організацій, сіль­ських голів, депутатів був великий ентузіазм щодо вті­лення цієї ідеї у життя. Пам'я­таю розмови з колишнім директором Шацького лісного технікуму, нині покійним Валентином Сульком, які від­бувалися ще за радянських часів. Ми говорили про те, що майбутнє Шацька — це тільки створення району. Підтримував це і Микола Шидловський, колишній головний лікар Любомльської районної лікарні, а згодом — директор санаторію «Лісова пісня», котрий казав, що й здравниця краще розвивалася б за умов окремого району.

— Керівництво Любомльського району не було «проти» такого рі­шення?

— Звичайно, що від такого повороту подій керівництво Любомльського району було не в захваті, адже цей район був відомий в Україні, в першу чергу, не своєю древньою історією, а тим, що тут були шацькі озера, зо­крема красень — Світязь. І їх можна було зрозуміти. Утім, розділити територію вдалося без особливих проблем, використовуючи, як я уже сказав, карту меж ра­йонів 60-х років. Тобто була домовленість не порушувати питань, які б зашкодили утворенню району. Повірте, дуже важко було переконати Київ у правильності рі­шення. Я був присутній на сесії Верховної Ради, коли відбувалось голосування. В більшості депутатів був скеп­­тичний вираз обличчя, в очах читалося німе запитання типу «І навіщо їм все це треба?».

— Якщо порівняти сучасний Шацький район і район 20-річної давно­сті, то чи могли б Ви уявити в ті часи, що озерний край стане настільки популярним?

— Я з задоволенням буваю кожен рік у ваших краях, відзначаючи щоразу все більше позитивних змін. Насамперед те, що розпочалося каналізування навколо озер Світязь та Пісочне, в самому Шацьку. Цим особисто переймається губернатор області Борис Клімчук. Починають говорити про шацькі озера і в Європі, особливо наші сусіди поляки, які люблять відпочивати в «Лі­со­вій пісні», інших базах відпочинку. Продовжується і розбудова селища, навіть села району погарнішали та посвітлішали. Чесно кажучи, сподівався, що таку популярність район здобуде значно раніше. Хоча я розумію, що для цього потрібні великі кошти. Завжди знав, що спасіння району і того, що в ньому є, буде лише за умови офіційно визнаної території. Я в свій час зробив усе можливе з надією на те, що після мене зроблять ще більше. На моє щастя, я не помилився.

— Який, на Вашу думку, потенціал Шацького району ще не реалізовано? Що потрібно зробити, аби туристична ін­фраструктура Шацького району наблизилась до європейської?

— Майбутнє району — за Шацьким національним природним парком. Цю природоохоронну структуру потріб­но всебічно розвивати, і до цього, як ми бачимо, докладають зусиль районні, обласні та державні керівники. Також відзначу, що попри майбутню територіально-ад­міністративну реформу, яка все ж, можливо, й по­тріб­на Україні, Шацький ра­йон, на мою думку, збережеться як виокремлена адміністративна, територіальна та екологічна зона України. Знаєте, можна поміняти назву району, розширювати, зменшувати, але те, що має Шацький район — воно незмінне, воно віками, тисячоліттями формувалося, і лік­ві­дувати усе це одним розчерком пера не підніметься рука в жодного високопосадовця.

Бажаю жителям Шацького району міцного здоров'я, добра, добробуту, зберегти район і перлину України — Світязь.