— У 1991-1994 роках Ви працювали спочатку головою Волинського облвиконкому, суміщаючи цю посаду з посадою голови Волинської обласної ради, згодом — представником Президента у Волинській області. Що виявилося найважчим у процесі створення Шацького району: когось переконати із верхівок влади чи втілити у реальність задум?
— Дійсно, у 1992 році я, залишивши посаду голови обласної ради і голови облвиконкому, почав працювати Представником Президента України у Волинській області. Тому, як то кажуть, тема створення району мені близька і знайома. Дуже складні часи тоді переживали не лише волиняни, а й усі українці: змінювався суспільно-політичний лад в державі, змінювалося ставлення до власності. На Волині в ті часи будували дуже мало, бо всі зусилля були спрямовані на збереження того, що є. По-друге, ніхто коштів для створення району не виділяв, адже рішення приймалося на початку року, коли державний бюджет уже було розподілено. Тож усі витрати взяв на себе обласний бюджет. Ми мусили урізувати фінансування з усіх потрохи, аби сформувати, а згодом утримувати управлінський апарат району, відділи.
Але забезпечена усім Європа вимагала чистого повітря, чистої води, чистої рекреаційної зони. І такою зоною я бачив частинку нашої Волині — Шацьку зону з її унікальними природними ресурсами, з її озерами і перлиною України — Світязем. В умовах найбільшого тоді за територією Любомльського району виділити в його межах Шацьку територію як курортну було нереально. Адже які б кошти не виділялися на це, вони розподілялися по всьому Любомльському району, який був економічно небагатим. Шлях був тільки один — створити, точніше відновити територію колишнього Шацького району, який існував до початку 1960-х років минулого століття. Для розподілу території взяли старі карти, за якими і були визначені кордони. Тож це питання не було перепоною для відновлення району. Перешкоди були в іншому. За чутками, в ешелонах влади планувалося проведення укрупнення областей, не кажучи вже про створення нових районів. Не знаю яким дивом, але вдалося переконати Президента України Кравчука Леоніда Макаровича (зігравши на його почуттях до волинян, адже сам він виріс по сусідству з нашою областю — на Рівненщині). Він бував на території району, добре знав озера Світязь, Пісочне. Важче було переконати Кабінет Міністрів, Прем'єр-міністра Вітольда Фокіна, адже він на Волині не був та й узагалі переймався більше Кримською курортною зоною, а не якимось там Поліссям. Підтримав нас попередник Фокіна — Віталій Масол, котрий також був обізнаний з проблемами озерного краю. Таким чином було прийнято рішення Верховної Ради про створення Шацького району. Вважаю, що рішення як Волинської обласної ради, яка одностайно підтримала клопотання про створення району, так і Верховної Ради було правильним. 20 років, що минули, підтвердили це. Без окремо виділеної адміністративно-територіальної одиниці збереження курортної зони шацьких озер, голубих очей Волині, було б неможливим.
— Ви як обласний керівник відчували якусь ініціативу від керівників Шацька та самих людей?
— Звичайно, і виникло усе це, власне кажучи, з розмов з людьми в окрузі. Я бував у різних селах на зборах — Пульмо, Пулемці, також в колгоспах. Думка людей була одностайною: потрібен район. У корінних жителів, керівників господарств, організацій, сільських голів, депутатів був великий ентузіазм щодо втілення цієї ідеї у життя. Пам'ятаю розмови з колишнім директором Шацького лісного технікуму, нині покійним Валентином Сульком, які відбувалися ще за радянських часів. Ми говорили про те, що майбутнє Шацька — це тільки створення району. Підтримував це і Микола Шидловський, колишній головний лікар Любомльської районної лікарні, а згодом — директор санаторію «Лісова пісня», котрий казав, що й здравниця краще розвивалася б за умов окремого району.
— Керівництво Любомльського району не було «проти» такого рішення?
— Звичайно, що від такого повороту подій керівництво Любомльського району було не в захваті, адже цей район був відомий в Україні, в першу чергу, не своєю древньою історією, а тим, що тут були шацькі озера, зокрема красень — Світязь. І їх можна було зрозуміти. Утім, розділити територію вдалося без особливих проблем, використовуючи, як я уже сказав, карту меж районів 60-х років. Тобто була домовленість не порушувати питань, які б зашкодили утворенню району. Повірте, дуже важко було переконати Київ у правильності рішення. Я був присутній на сесії Верховної Ради, коли відбувалось голосування. В більшості депутатів був скептичний вираз обличчя, в очах читалося німе запитання типу «І навіщо їм все це треба?».
— Якщо порівняти сучасний Шацький район і район 20-річної давності, то чи могли б Ви уявити в ті часи, що озерний край стане настільки популярним?
— Я з задоволенням буваю кожен рік у ваших краях, відзначаючи щоразу все більше позитивних змін. Насамперед те, що розпочалося каналізування навколо озер Світязь та Пісочне, в самому Шацьку. Цим особисто переймається губернатор області Борис Клімчук. Починають говорити про шацькі озера і в Європі, особливо наші сусіди поляки, які люблять відпочивати в «Лісовій пісні», інших базах відпочинку. Продовжується і розбудова селища, навіть села району погарнішали та посвітлішали. Чесно кажучи, сподівався, що таку популярність район здобуде значно раніше. Хоча я розумію, що для цього потрібні великі кошти. Завжди знав, що спасіння району і того, що в ньому є, буде лише за умови офіційно визнаної території. Я в свій час зробив усе можливе з надією на те, що після мене зроблять ще більше. На моє щастя, я не помилився.
— Який, на Вашу думку, потенціал Шацького району ще не реалізовано? Що потрібно зробити, аби туристична інфраструктура Шацького району наблизилась до європейської?
— Майбутнє району — за Шацьким національним природним парком. Цю природоохоронну структуру потрібно всебічно розвивати, і до цього, як ми бачимо, докладають зусиль районні, обласні та державні керівники. Також відзначу, що попри майбутню територіально-адміністративну реформу, яка все ж, можливо, й потрібна Україні, Шацький район, на мою думку, збережеться як виокремлена адміністративна, територіальна та екологічна зона України. Знаєте, можна поміняти назву району, розширювати, зменшувати, але те, що має Шацький район — воно незмінне, воно віками, тисячоліттями формувалося, і ліквідувати усе це одним розчерком пера не підніметься рука в жодного високопосадовця.
Бажаю жителям Шацького району міцного здоров'я, добра, добробуту, зберегти район і перлину України — Світязь.